Ця команда не підмінює поняття: війна є війна

Кореспондент ІВ Четверта студія зустрівся із новообраною депутаткою від «Європейської Солідарності» – Оксаною Маруняк та розпитав про те, як журналістка стала депутаткою та чому обрала саме «ЄС».

Як і чому ви перейшли із журналістики в політику?

Рішення про перехід з журналістики у політику було не миттєвим. У мене не було ціллю стати депутаткою чи політикинею. Я довго працювала журналісткою, потім прессекретаркою у «Блоці Петра Порошенка», висвітлювала діяльність депутатів Львівської міської ради. Потім перед виборами від партії «Європейська солідарність» мені надійшла пропозиція кандидувати в депутати.

Зважила усі «за» і «проти», подумала, що можу стати людиною, яка допомагатиме виконавчій владі почути потреби людей. Тоді і прийняла рішення та погодилась. У той час ще працювала медійником, але паралельно була кандидаткою. Проте фактично зосередилась не на власному іміджі, а на партії.

Під час самих виборів ми працювали і просували кандидата від партії на посаду мера – Олега Синютку. І, як згодом показала практика, ті, хто просував себе – набрали меншу кількість голосів ніж ті, хто працював на партію.

Я також набрала потрібну кількість голосів, і тепер на мені –  велика відповідальність: потрібно виконувати депутатські обов’язки.  Багато людей не знають, що депутат за свою роботу зарплатні не отримує, тому ми, ніби волонтери. Люди мені повірили, а я маю виправдати ту довіру.

Як ваш журналістський досвід допомагає вам у вашій політичній діяльності?

Найперше, що мене навчила журналістика – комунікувати. Мені легко говорити з людьми, я їх вмію чути. Друге – це знайомства. Адже у політичній сфері ти мусиш вивчати багато нових і не дуже зрозумілих питань.

У таких випадках я відкриваю телефону книжку і можу запитати у знайомого спеціаліста, порадитись. Це полегшує роботу і економить час.

Третє: я можу доносити свою думку.  Завдяки роботі у журналістиці я звикла до публічності. Вважаю, що це дає мені певну перевагу. Мені не страшно говорити, не боюсь критики і спокійно ставлюсь до того.

Журналістам, які прийшли у політику,  дещо легше. До прикладу, в розумінні процесів та документів.

Чому з такої кількості партій ви обрали саме «ЄС»?

Я працювала з партією ще задовго до виборів. Мені імпонує команда, у нас спільні погляди та цінності, мені з ними легко працювати, адже це саме ті, люди які справді працюють на совість. Тому, коли в мене з’явилась можливість працювати надалі з цією командою в ролі депутатки, не мала сумнівів. Як кажуть: «Своя сорочка ближче до тіла».

Також перечитала програму партії, мені подобаються їхні українські цінності, позиція партії щодо війни на Сході. Ця команда не підмінює поняття: війна є війна.

Тішить і той факт, що наша партія представлена в усіх облрадах, ми зможемо донести свою позицію думки українцям.

Зараз є тенденція на те, що усі масово з шоу-бізнесу йдуть в політику. Чи стикались ви з осудом через свій вибір?

З осудом не стикалась. Думаю, це пов’язано з тим, що ми не на всеукраїнському рівні. Ми не в Києві, у нас тут все доволі регіонально, тут усі один-одного знаєють.

Можливо, хтось мав такі думки, проте не насмілились сказати про це прямо. Мої ж друзі і рідні підтримували моє кандидатсво. Осуджувати можна, якщо я не впораюсь. Тоді це буде виправдано. А просто казати, що політика – це болото, то вважаю, що без аргументів ці слова не мають жодної сили.

Що змінилось у вашому житті після того, як ви стали депутатом?

Ну найперше, окрім сесій та засідань – це, звісно, те, що вільного часу стало значно менше. Я навчилась не відкладати справи і розсудливо розподіляти власний час.

Вивчаю нові теми, ми з колегами заглиблюємось у проблеми мешканців та намагаємось шляхом комунікації їх розв’язати. Це повпливало і на моє «дорослішання», адже коли тебе занурює у проблеми – ти починаєш замислюватись, відчуваєш величезну відповідальність перед тими, хто довірився тобі, серйозніше ставишся до всього, що відбувається навколо.

Від початку моєї депутатської діяльності побачила більше людських бід і горя. Люди приходять по допомогу.

Хочеться допомогти їм. Намагаєшся максимально розумно розподілити кошти матеріальної допомоги між людьми, які їх потребують.

Мене дуже тішить, що Львів туристичний, і дбає про своїх туристів, але вже час подбати і про львів’ян. І сподіваюсь, що за 5 років нам вдасться змінити Львів на краще. Хочу, щоб усе, що робиться, робилось на краще.